Послаблення карантинних обмежень обумовлене покращенням епідеміологічної ситуації в державі надало змогу членам профспілки працівників державних установ Черкащини здійснити екскурсійну поїздку, яка планувалася ще на березневі свята минулого року, проте, через світову пандемію, обумовлену спалахом захворювання на COVID-19, була відтермінована до кращих часів.
Проте, цього разу, мабуть, і Бог допомагав здійснити задуману поїздку, оскільки вона припала на одне з найбільших православних свят – Трійцю.
Ото ж, група виїхала автобусом з Черкас ввечері 18 червня та вже зранку 19 червня прибула до історичного осередку Поділля – міста Кам’янець-Подільский, який, як стверджує багато джерел, посідає третє місце в Україні (після Києва та Львова) за кількістю історико-культурних пам’яток.
Приємним бонусом відвідання Кам’янця став той факт, що цього дня в місті проходив один з численних фестивалів, присвячений славетній історії міста та регіону, що сприяло додатковій візуалізації тих подій, про які розповідав гід. Тому, тільки-но група подолала каньйон річки Смотрич із 50-ти метровими скелями, вона одразу поринула в історію нашої держави.
Так, зокрема, профспілчани мали змогу побачити Костел святих апостолів Петра і Павла та його дивовижні мармурові скульптури, храм Пресвятої Трійці, Костел Св. Миколая і монастир домініканців, Башту Стефана Баторія, погуляти на площі біля міської ратуші – центру середньовічної влади Кам’янця, та пройтися затишними давніми вуличками міста.
Перлиною ж Кам’янця безумовно є Кам’янець-Подільска фортеця, міцні стіни та 11 могутніх веж якої століттями стояли на захисті міста, а зараз слугують цілодобовою принадою для туристів зі всього світу. Що приємно, так це той факт, що майже всі башти, бастіони, підземні ходи та приміщення відкриті для відвідування туристами, чим сповна скористалася дружня група з Черкащини. Також, тут можна було відвідати музеї, постріляти з лука або просто зробити ефектні фото.
На жаль, часу не вистачило, щоб побачити і 10-ї частини цього неймовірного міста, проте, група вимушена була відправлятися в дорогу, оскільки наступною зупинкою для «мандрівників» стала Хотинська фортеця.
Завдяки вигідному стратегічному положенню Хотин відіграв значну роль в історії не тільки України, а й Молдовського князівства, Речі Посполитої, Османської та Російської імперій.
Саме Хотин відіграв надважливу роль щодо подолання Європою Турецької загрози, а також закріпив за козаками статус «могутніх воїнів» завдяки Запорозькому війську на чолі із гетьманом Петром Сагайдачним. Не даремно Богдан Хмельницький обрав цю фортецю для розміщення свого війська під час національно-визвольної боротьби середини 17-го століття.
Оглядаючи Хотинську фортецю, одразу розумієш, чому так багато режисерів обрали ці локації для зйомок їхніх фільмів («Захар Беркут», «Стріли Робіна Гуда», «Балада про доблесного рицаря Айвенго», «Д’артаньян і три мушкетери» та багато інших).
Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця» дає можливість на собі відчути та «доторкнутися руками» до всієї середньовічної історії: тут тобі і давня «артилерійська» зброя та стінобитні машини, ковальська майстерня та приміщення для катувань, повсякденний побут як вельмишанованого панства, так і звичайних воїнів та козаків…
Отже, відвідавши в перший екскурсійний день два із «семі чудес України», втомлені, але вражені спілчани поїхали на ночівлю до Буковини.
Другий день екскурсії одразу почався із прогулянки Чернівцями. І навіть ранкова літня злива не змогла зіпсувати настрою спілчанам, а тільки-но підігріла їх зацікавленість до цього дивовижного містечка, в яке неможливо не закохатися…
Ото ж, віддавши шану пам’ятнику австрійського імператора Франца Йосифа, за час правління якого і припав найбільший розквіт міста, екскурсійна група розпочала його оглядини з пішохідної вулиці Ольги Кобилянської (стара назва вулиці – Панська), по обидва боки якої розташувалися, немов намальовані, неймовірної краси будиночки, кожен із яких вартував окремої екскурсії. Дивним чином на цій вулиці поєднувалися приміщення державних установ та органів місцевого самоврядування, крамниці, бібліотеки та книгарні, дитячі садочки, церковні споруди та банківські установи, численні кав’ярні (немов, Французький бульвар Одеси), приватні будинки та готелі… Всі мирно співіснують у цьому казковому місці, а кожен турист зможе віднайти та побачити цікавинки на свій смак.
Далі, група пройшла до Центральної площі, на якій, по праву та по статусу, домінує будівля міської ратуші. Приємним бонусом стало традиційне полуденне виконання на трубі Чернівецьким сурмачем в традиційному буковинському вбранні мелодії «Марічка».
Також, спілчани відвідали площу Філармонії, Соборну та Театральну площу, а також безліч місцевих видатних споруд перед тим як потрапили на екскурсію до Чернівецького національного університету – колишню резиденцію митрополитів Буковини і Далмації, яку без перебільшення можна назвати видатним архітектурним шедевром не тільки України, але й світу. Недаремно з 28.06.2011 споруду внесено до списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО.
Мабуть, неможливо перелічити всі цікаві місця Чернівців, а тому, у другій половині дня членам екскурсійної групи надано було можливість самостійно обрати для себе спосіб проведення часу та заповнити на власний смак вільний час.
І знову спілчанам не довелося довго спати, оскільки третій день екскурсії передбачав відвідування Тернопільщини.
Так, після переїзду до Тернополя та швидкої екскурсії по його центру група з Черкащини вирушила до Національного заповідника «Замки Тернопілля», основним осередком якого є Збаразький замок.
Так, прогулюючись у відреставрованих палацових залах спілчани побували у Великій Зеленій і Малій Жовтій вітальні, де продемонстровано інтер’єр магнатського помешкання, полинули в життя князів-власників замку в Оливковій і Блакитній їдальнях, Мармуровому холі, камінному та дзеркальному залах, внутрішньому дворику…
Також, спілчани відвідали підземелля – кам’яні лабіринти, де чиненайкраще відчувається дух далекої епохи, в яких оглянули експозицію зброї та середньовічних тортур.
Цікавою перлиною замку є велика експозиція картин, дерев’яного та кам’яного різьблення, які давали можливість вочевидь побачити історичні постаті та сцени із повсякденного життя давнини.
Наступною зупинкою став палац Вишневецьких, споруда, яку ще називають «Волинським Версалем». Саме у місті Вишневці народився славетний козак Байда Вишневецький, на честь якого названо одну з центральних вулиць Черкас, а в 1651 року в замку Вишневецьких татари утримували у полоні Богдана Хмельницького.
Біля підніжжя гори, на якій стоїть палац, є призамкова церква Вознесіння Христового, перша писемна згадка про яку датована 1530 роком.
Приємно, що в Україні починають відновлювати зруйновані або занедбані історичні комплекси. Так, поталанило і Вишневецькому палацу, у якого вже закінчено зовнішню реставрацію будівель комплексу та проведено основну частину внутрішніх робіт, частково облаштовано парк, відновлено огорожу, а у 2018 році відкрито дзеркальну залу палацу, яку відреставровано за рахунок коштів Міністерства культури України та посольства США в Україні.
Проте, менше поталанило Кременецькому замку, який, після 6-тижневої облоги восени 1648, здобули козаки Максима Кривоноса. Після цих подій, замок втратив своє значення, більше його не відбудовували.
Проте, залишки замку показують його минулу велич та не дають спокою думкам, як цю неприступну твердиню в ті часи могли захопити: насправді, великою була військова міць козаків.
Спостерігаючи з висоти Замкової гори (105 метрів) на тихе життя міста, згадуючи про історію України, яку ми всі вивчали, читали, та про яку нам розповідали під час цієї екскурсії, її час добіг кінця, а дружній колектив членів профспілки працівників державних установ Черкащини та членів їх сімей вирушав додому…
Сподіваємося та висловлюємо надію на наступні чудові профспілкові подорожі визначними місцями нашої країни.