ПАМ’ЯТНИЙ ЛЮТИЙ 1954 РОКУ
Як відомо, 7 січня 1954 року з 30 районів Київської, Полтавської, Кіровоградської та Вінницької областей було утворено Черкаську область з обласним центром в Черкасах. То був час назріваючих у суспільстві радикальних змін.
В таких умовах відбувалося становлення нової області, формування її управлінських ланок, в тому числі й у системі профспілок. Вже 21 січня рішенням секретаріату ВЦРПС було утворено Черкаську обласну раду професійних спілок – облпрофраду. Наступним етапом мало бути створення галузевих обкомів профспілок і, зокрема обкому профспілки працівників державних установ області.
На той час в усіх районах і містах обласного підпорядкування – Черкасах, Умані та Смілі діяли районні, міськрайонні та міські комітети профспілки працівників державних установ, для координації роботи яких на території новоутвореної області треба було провести необхідну організаційну роботу по формуванню обкому цієї профспілки.
У зв’язку з цим ЦК профспілки працівників державних установ у Москві 6 лютого 1954 року прийняв рішення про створення обласних комітетів у 6 новоутворених областях РРФСР і УРСР, в тому числі і в Черкаській. Згідно цього рішення штати обкому мали складатися з двох працівників – голови і головного бухгалтера.
Для проведення підготовки роботи по скликанню у Черкасах обласної профспілкової конференції ЦК створив оргбюро.
Своє перше засідання оргбюро провело 6 лютого 1954 року. На порядок денний виносилось одне питання – “Про першу Черкаську обласну конференцію профспілки працівників державних установ”. Було вирішено провести конференцію 10 лютого 1954 року, обрати на ній склад обласного комітету профспілки, ревізійну комісію, делегатів на міжспілкову та республіканську конференції.
Однак визначена дата проведення конференції була змінена, бо вона “не вписалася” у надзвичайно щільний графік обласних нарад, конференцій, семінарів та інших заходів, що інтенсивно проводилися тоді в новоутвореній області. А тому конференція відбулася 16 лютого в досить просторому червоному кутку Черкаської КЕЧ (комунально-експлуатаційної частини) по вул. Свердлова (нині – вул. Вишневецького-Байди), 56, оскільки кращого приміщення знайти не вдалося. Для участі в ній, долаючи зимове бездоріжжя, з міст і районів прибуло 49 із 55 обраних делегатів.
На час організації обкому профспілки в області було 30 райкомів і 2 міськкоми (Черкаси і Умань), які до цього підпорядковувалися обкомам сусідніх областей. Вони об’єднували 5123 члени профспілки. Число членів профспілки складало 96,4 відсотка від загальної кількості працюючих.
Першій конференції передували організаційні конференції в містах і районах, що перейшли у підпорядкування новоутвореної області. Так, 26 січня відбулася перша районна конференція профспілки працівників держустанов Смілянського району. У місті Смілі міський комітет було сформовано дещо пізніше – у 1955 році.
Становлення і налагодження роботи обкому та його комітетів на місцях відбувалося у досить складних умовах формування адміністративно-управлінського апарату щойно утвореної області, міста і райони якої ще не були єдиним соціально-економічним організмом.
Таким чином, 16 лютого 1954 року можна вважати точкою відліку історії Черкаської обласної організації профспілки працівників державних установ.
СТАНОВЛЕННЯ
Основне за практичним значенням коло питань включало роботу по реалізації суто профспілкових і не заідеологізованих завдань – покращення умов та оплати праці, поліпшення житлово-побутових умов працюючих, розвиток масової художньої самодіяльності, фізкультури і спорту, оздоровлення і відпочинок членів профспілки. Особлива увага приділялася розгляду скарг і пропозицій працівників, контролю за дотриманням чинного законодавства про працю та житлове забезпечення.
Робота профспілкових комітетів працівників держустанов, яка спрямовувалась обкомом профспілки, поступово набувала конкретності і давала позитивні результати. Профспілкові комітети виступали ініціаторами і головними організаторами багатьох культурно-масових і спортивних заходів. Великою популярністю користувалися дитячі новорічні ранки, вечори відпочинку, різноманітні конкурси, спортивні змагання, інші заходи, що проводилися в колективах держустанов.
І в тому, що молода Черкаська область попри усі труднощі і прорахунки того часу неухильно рухалася по шляху нарощування економічного і соціально-культурного потенціалу є вагома частка праці і профспілкових комітетів, багатьох сумлінних і безкорисних активістів – організаторів профспілкового життя трудових колективів.
З ТУРБОТОЮ ПРО ЛЮДЕЙ
Робота обкому була багатогранна і відповідальна, оскільки наша профспілка об’єднувала працівників понад 20 міністерств і відомств – законодавчих і виконавчих органів влади, фінансово-банківських, правоохоронних і військових установ, органів статистики та інших організацій.
Наші установи не мали ніякої бази для відпочинку і оздоровлення, тому обком звернувся до керівників окремих міністерств і відомств з проханням надати фінансову допомогу.
За їх сприяння було вирішено питання про дольову участь у будівництві оздоровчої бази в санаторії “Радон” поблизу Звенигородки, піонерського табору “Світанок” та бази відпочинку в Сокирному. Це дало можливість розгорнути широку оздоровчу кампанію, значно поліпшити масову фізкультурно-спортивну роботу.
В першій половині 1970-х років профспілка об’єднувала працівників уже 36 міністерств і відомств, що було своєрідним показником розгортання широкомасштабної роботи у всіх галузях економіки і соціальної сфери області. Черкащина у цей час на очах перетворювалася із аграрної в індустріально-аграрну. Інтенсивно розвивалися такі галузі як машинобудування, хімічна промисловість, об’єкти паливно-енергетичного комплексу, легка та харчова промисловість.
Робота 436 первинних профспілкових організацій працівників держустанов координувалася трьома міськкомами (Умань, Сміла, Черкаси) і 20 райкомами. Значна увага приділялася навчанню профспілкових кадрів і активу на обласних профспілкових курсах, значно підвищилася роль позаштатного активу, участь його у роботі громадських відділів і комісій.
З початком перебудовчих процесів більше уваги стало приділятися економічним проблемам, впровадженню передового виробничого досвіду, підвищенню ролі профспілок в управлінні підприємствами, установами і організаціями. В 1986 році, наприклад, позаштатними відділами організаційно-масової і виробничо-масової роботи вивчалася практика роботи профспілкових груп в умовах бригадної форми організації і стимулювання праці в колективах держустанов. Позаштатний відділ охорони праці надавав практичну допомогу в роботі по впровадженню галузевих систем управління охороною праці.
В НОГУ З ЧАСОМ
В кінці 1980-х років на Черкащині, як і в інших регіонах України, все більш активізується громадсько-політичне життя, а в суспільстві набирають сили складні і непередбачувані перебудовчі процеси.
Уже 5 грудня 1990 року на IV пленумі обкому профспілки довелося розглядати питання про входження у Федерацію профспілок Черкаської області, яка мала прийти на зміну обласній раді професійних спілок (облпрофраді). Учасники пленуму наголошували, що в нових політичних реаліях принцип демократичного централізму та існуючі взаємовідносини у міжспілковому житті вже не відповідають вимогам часу.
В прийнятій пленумом постанові зазначено, що “з метою консолідації сил профспілок області по захисту соціальних і економічних прав трудящих вважати за доцільне входження в Федерацію профспілок області На правах рівноправності членської організації На основі положення про Федерацію… Взаємовідносини з Федерацією будувати на принципах добровільності вступу і вільного виходу з неї, рівноправності, і самостійності в організаційній, фінансовій і економічній діяльності.” Цим рішенням було покладено початок якісно новому рівню профспілкової роботи і міжспілковим взаємовідносинам.
Процеси оновлення і перебудови профспілкового життя подальшого розвитку набули після проголошення незалежності України і демократизації усіх сфер суспільного життя. На вимогу більшості членських організацій у Києві 20-21 листопада 1992 року відбувся II позачерговий з’їзд Федерації профспілок України. В ньому взяли участь 38 делегатів від Черкаської області. З’їзд констатував, що профспілки України опинилися у надзвичайно скрутному становищі, оскільки проти них по суті розгорнуто неприхований наступ з метою нейтралізації їх діяльності і обмеження прав.
Складна соціально-економічна ситуація в державі, зниження життєвого рівня та незадоволення значної частини населення негативно вплинули і на внутріспілковий стан у профспілкових організаціях. Все це вимагало від працівників обкому і профспілкових активістів напруженої повсякденної роботи по згуртуванню профспілкових рядів, роз’ясненню особливостей поточного моменту і наполегливого пошуку оптимальних рішень у розв’язанні складних проблем, що постійно виникали.
Одночасно з організаційною перебудовою профспілкового життя в умовах економічної нестабільності і соціальної напруги обком і первинні профспілкові організації вели роботу по захисту інтересів працівників у сфері праці, охорони здоров’я.
В райкоми, обком профспілки по різних питаннях за допомогою та роз’ясненнями зверталося з наболілих питань багато людей.
В полі зору обкому постійно перебували питання, пов’язані з охороною праці. В необхідних випадках, коли умови праці загрожували здоров’ю людей, давалися приписи.
Отже, профспілкові організації держустанов та їх активісти в складних умовах не опустили руки і продовжували вести значну організаторську роботу серед людей, всіляко підтримуючи їх і відіграючи помітну роль в житті своїх колективів.
ДОЛАЮЧИ ТРУДНОЩІ
Незважаючи на труднощі та кризові явища, зумовлені радикальними змінами, що відбувалися у всіх сферах життя суспільства, завдяки постійному пошуку профспілковими комітетами співзвучних часові форм і методів роботи на кінець 1990-х років значною мірою вдалося стабілізувати ситуацію в профспілковому середовищі. Важливе значення мало прийняття Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.
Реальністю стало те, що в умовах ринкової економіки значну частину питань, що раніше вирішувались державою на законодавчому рівні, обкому профспілки та профспілковим комітетам на місцях тепер доводилося розв’язувати шляхом застосування колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин між роботодавцями та найманими працівниками. Все це вимагало від профспілкових працівників та активу відмовлятися від адміністративних методів роботи, а грунтовно опановувати практику багатогранної роботи на засадах соціального партнерства. Тобто вчитися працювати по-новому.
Обласній організації профспілки завдяки своїй активній позиції в питаннях захисту прав членів профспілки вдалося в цілому зберегти свій кількісний склад.
Враховуючи зрослі вимоги та особливості профспілкової роботи в сучасних умовах, обком став предметніше займатися питаннями роботи з виборними профспілковими працівниками, та резервом кадрів. Як наслідок – останнім часом до роботи в профспілці прийшло чимало молодих, комунікабельних і енергійних активістів.
Конкретна, цілеспрямована і кропітка робота з і кадрами справила позитивний вплив на регулювання і соціально-трудових відносин між роботодавцями та найманими працівниками, підвищенню компетентності мри розробці та укладанні колективних договорів і угод, вирішенні інших актуальних питань.
Новою формою роботи щодо підтримки цієї справи стало започаткування обласного огляду-конкурсу “Колективний договір, ефективність роботи – основа захисту трудових прав працюючих”, оголошений спільною постановою колегії головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації і президії обкому профспілки..
Обкому доводилось займатися й вирішенням такої незнаної в минулі часи проблеми як порушення термінів виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери. З метою вирішення цього питання обком профспілки неодноразово через ЦК профспілки звертався до Верховної Ради, керівників міністерств і відомств. Профспілки України домоглися прийняття парламентом Закону про відміну примусових безоплатних відпусток.
Недосконалість трудового законодавства та низька правова культура населення в ряд першочергових завдань профспілкової роботи висунула питання надання правової допомоги членам профспілки. З цією метою обком профспілки вжив заходів щодо активізації діяльності існуючих позаштатних юридичних консультації при райкомах і міськкомах та створенню нових.
Така організація роботи сприяла своєчасному роз’ясненню спірних питань та, зменшенню звернень громадян до обкому профспілки, органів державної виконавчої влади і до суду.
Ця робота набула подальшого розвитку і на сьогодні такі консультації діють у всіх районах.
Важливим позитивним наслідком роботи профспілкових комітетів стало фактичне відновлення втрачених позицій у справі оздоровлення і значне збільшення числа оздоровлених членів профспілки та їх дітей.
В практику роботи профспілкових комітетів області все ширше входить благодійницька діяльність Активісти профспілки заручилися підтримкою райдержадміністрацій, районних організацій Товариства Червоного Хреста, територіального центру управління праці та соціального захисту населення, центру соціальних служб для молоді, шкіл, волонтерських загонів.
Така робота підвищила авторитет профспілкових організацій, посилила віру людей у їх дієвість. А організаторам акцій додала душевного тепла від усвідомлення того, що своїм маленьким внеском допомогли ближнім у скрутний час.
Таких прикладів умілої організації профспілкової роботи стає дедалі більше. Всі позитивні починання, що народжуються в низових профспілкових ланках знаходять підтримку з боку обкому профспілки працівників державних установ.
Оглядаючи пройдений шлях працівники, активісти та члени профспілки висловлюють щиру вдячність усім, хто починав у далекому вже 1954 році роботу по об’єднанню профспілкових організацій міст і районів новоутвореної Черкаської області в єдине ціле з єдиним координуючим органом – обкомом профспілки працівників державних установ.
Були на цьому шляху і успіхи і прорахунки, але завжди активісти профспілкового руху усвідомлювали важливість і потрібність людям своєї роботи, що додавало їм сил і натхнення. Сьогодні обком профспілки, профспілкові комітети працівників державних установ у містах і районах Черкащини докладають усіх зусиль, щоб добрими і вагомими справами приумножувати кращі традиції своїх попередників, утверджувати високий авторитет профспілок України як виразників і захисників прав та інтересів кожної людини.