Прийняття від 23.06.1971
РЕКОМЕНДАЦІЯ
щодо захисту прав представників працівників на
підприємстві та можливостей, які їм надаються
N 143
Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 2 червня 1971 року на свою п’ятдесят шосту сесію, ухваливши Конвенцію 1971 року про представників працівників ( 993_186 ), ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо захисту прав
представників працівників на підприємстві та можливостей, які їм надаються, що є п’ятим пунктом порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча дев’ятсот сімдесят першого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1971 року щодо представників працівників:
I. Методи застосування
1. Здійснення цієї Рекомендації може бути забезпечено за допомогою національного законодавства або правил, колективних угод чи будь-яким іншим шляхом, котрий відповідає національній практиці.
II. Загальні положення
2. Відповідно до мети цієї Рекомендації термін “представники працівників” означає осіб, яких визнано такими відповідно до національних законодавства чи практики, будь то:
a) представники професійних спілок, а саме представники, призначені чи обрані професійними спілками або членами таких профспілок; або
b) виборні представники, а саме представники, вільно обрані працівниками підприємства відповідно до положень національного законодавства чи правил або колективних угод, і функції яких не охоплюють діяльності, котру визнано як виключну прерогативу професійних спілок у відповідній країні.
3. Національне законодавство чи правила, колективні угоди, арбітражні або судові рішення можуть визначати категорію чи категорії представників працівників, за якими визнається право на захист і можливості, передбачені в цій Рекомендації.
4. Коли на одному й тому самому підприємстві є як представники професійної спілки, так і виборні представники, має бути вжито відповідних заходів, коли це потрібно, для того, щоб наявність виборних представників не використовувалась для підриву позиції зацікавлених профспілок чи їхніх представників, а також
для того, щоб заохочувати співробітництво в усіх відповідних питаннях між виборними представниками та зацікавленими профспілками і їхніми представниками.
III. Захист представників працівників
5. Представникам працівників на підприємстві має бути забезпечено ефективний захист проти будь-якої дії, яка може завдати їм шкоди, куди входить звільнення, яке грунтується на їхньому статусі чи на їхній діяльності як представників працівників, або на їхньому членстві в профспілці, чи на їхній
участі в профспілковій діяльності в тій мірі, в якій вони діють відповідно до наявного законодавства чи колективних угод або інших спільно погоджених умов.
6. 1) Там, де немає достатніх відповідних заходів щодо захисту, застосовних до працівників узагалі, має бути вжито конкретних заходів для забезпечення ефективного захисту представників працівників.
2) Вони можуть охоплювати, наприклад, такі заходи:
a) докладне й точне визначення причин, що виправдовують припинення трудових відносин представників працівників;
b) вимогу про консультації з незалежним органом, державним або приватним, чи з об’єднаним органом, або про отримання його думки чи згоди, перш ніж рішення про звільнення представника працівників стане остаточним;
c) спеціальну процедуру оскарження для представників працівників, котрі вважають, що їхні трудові відносини припинено без підстав або їхні умови роботи несприятливо змінені, або до них застосовано несправедливих заходів;
d) встановлення дійового порядку виправлення становища стосовно несправедливого припинення трудових відносин представників працівників, до якого входить, якщо це не суперечить основним правовим засадам відповідної країни, поновлення таких представників на їхній попередній роботі з виплатою їм втраченої
заробітної плати та зі збереженням за ними набутих прав;
e) покладення на підприємця тягаря доведення обгрунтованості його дій у разі скарги на дискримінаційне звільнення чи несприятливе змінення умов роботи представника трудівників;
f) визнання пріоритету представників працівників на збереження за ними роботи у разі скорочення штатів.
7. 1) Захист, який надається згідно з параграфом 5 цієї Рекомендації, має також застосовуватися до працівників, котрі є кандидатами або були висунуті згідно з відповідною чинною процедурою кандидатами для виборів чи призначення як представників працівників.
2) Такий самий захист може надаватися працівникам, які більше не є представниками працівників.
3) Період, протягом якого особи, згадані в цьому параграфі, мають такий захист, може бути визначено відповідно до методів застосування, згаданих у параграфі 1 цієї Рекомендації.
8. 1) Особам, які виконували функції представників працівників на підприємстві, де вони працювали, і повертаються на свою роботу на цьому підприємстві після закінчення терміну їхніх повноважень, повинні зберігатися або поновлюватися всі їхні права, серед них права, що стосуються роду їхньої роботи, заробітної плати і виробничого стажу.
2) Питання про те, чи повинні і якою мірою положення пункту
3) цього параграфа застосовуватись до представників працівників, котрі здійснювали свої функції головним чином поза відповідним підприємством, повинно вирішуватися на підставі національного законодавства чи правил, колективних угод, арбітражних і судових рішень.
IV. Можливості, котрі повинні надаватися
представникам працівників
9. 1) Представникам працівників має бути надано на підприємстві відповідні можливості, які дають їм змогу швидко й ефективно виконувати свої функції.
2) У зв’язку з цим повинні враховуватися особливості системи трудових відносин певної країни та потреби, розмір і можливості відповідного підприємства.
3) Надання таких можливостей не повинно знижувати ефективність роботи відповідного підприємства.
10. 1) Представникам працівників на підприємстві має надаватися потрібний вільний від роботи час, без втрати заробітної плати чи соціальних та інших допомог, для виконання їхніх функцій представництва на підприємстві.
2) За відсутності відповідних положень від представника трудівників може вимагатися отримання дозволу від його безпосереднього керівника чи від іншого відповідного представника адміністрації підприємства, спеціально призначеного для цієї мети, перш ніж він скористається таким вільним від роботи часом; у
такому дозволі не може бути відмовлено без розумних підстав.
3) Може бути встановлено розумні межі тривалості вільного часу, який надається представникам працівників відповідно до пункту 1) цього параграфа.
11. 1) Представникам працівників для забезпечення можливостей ефективного виконання їхніх функцій має надаватися потрібний вільний час для участі в профспілкових зборах, навчальних курсах, семінарах, конгресах та конференціях.
2) Вільний час, що надається відповідно до пункту 1) цього параграфа, має надаватися без втрати заробітної плати чи соціальних та інших допомог, причому мається на увазі, що питання про те, хто повинен нести пов’язані з цим видатки, може бути вирішено відповідно до методів застосування, зазначених у
параграфі 1 цієї Рекомендації.
12. Представникам працівників на підприємстві має бути забезпечено доступ до всіх робочих місць на підприємстві в тих випадках, коли такий доступ потрібен для того, щоб дати їм змогу виконувати їхні функції представництва.
13. Представникам працівників, коли це потрібно для належного виконання їхніх функцій, має бути забезпечено доступ без необгрунтованої затримки до адміністрації підприємства та до представників адміністрації, уповноважених приймати рішення.
14. Якщо немає іншого порядку збирання профспілкових внесків, представникам працівників, уповноваженим на те профспілкою, має бути дозволено регулярно проводити збирання таких внесків у приміщеннях і на території підприємства.
15. 1) Представники працівників, котрі діють від імені профспілки, повинні мати право вивішувати в приміщеннях і на території підприємства профспілкові об’яви в місці чи місцях, узгоджених з адміністрацією підприємства і легко доступних для працівників.
2) Адміністрація підприємства повинна дозволяти представникам працівників, котрі діють від імені профспілки, розповсюджувати серед працівників підприємства інформаційні бюлетені, брошури, публікації та інші документи профспілки.
3) Об’яви і документи профспілки, згадані в цьому параграфі, мають стосуватися нормальної діяльності профспілки і вивішування та розповсюдження їх не повинно порушувати правильну роботу і чистоту на підприємстві.
4) Представникам працівників, котрі є виборними представниками в розумінні пункту b) параграфа 2 цієї Рекомендації, мають надаватися аналогічні можливості, що відповідають їхнім функціям.
16. Адміністрація підприємства повинна надавати представникам працівників на умовах та в обсязі, котрі може бути визначено відповідно до методів застосування, згаданих у параграфі 1 цієї Рекомендації, такі матеріальні можливості й інформацію, які можуть бути потрібні для виконання їхніх функцій.
17. 1) Представникам профспілки, які не працюють на підприємстві, де зайняті інші члени тієї самої профспілки, має бути забезпечено доступ на це підприємство.
2) Умови такого доступу має бути визначено відповідно до методів застосування, перелічених у параграфах і і 3 цієї Рекомендації.
1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева
КОМЕНТАР :
Положення коментованих статей встановлюють гарантії для працівників, обраних до складу виборних органів профспілок, і спрямовані на їх захист у відносинах з роботодавцями. Конвенцією МОП № 135 передбачено, що представники трудящих, визнані такими відповідно до національного законодавства і практики, повинні користуватися захистом від будь-яких дій, що можуть завдати їм шкоди, включаючи звільнення, якщо ці дії спричинені їх статусом.
Законодавство України встановлює різний рівень гарантій для різних категорій профактивістів.
Зокрема, при зміні умов трудового договору, умов оплати праці, притягнен¬ні до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів будь-якого рівня чи статусу, роботодавець повинен одержати попередню згоду органу, членами якого вони є.
При звільненні членів виборних профорганів підприємств, установ, організацій роботодавець, крім дотримання загального порядку, повинен одержати попередню згоду органу, членами якого вони є, а також вищої профспілки чи об’єднання, до складу якого входить профспілкова організація даного підпри¬ємства, установи, організації.
Гарантії встановлено і для працівників, які раніше обиралися до складу профспілкових органів: протягом року після закінчення їхніх повноважень не до¬пускається звільнення з ініціативи роботодавця, крім випадків, вказаних у час¬тинах четвертих зазначених статей Закону про профспілки та КЗпП України. Слід Зазначити, що передбачені законодавством додаткові гарантії поширюються на працівників, які входять до складу тих профспілкових органів, через які профспілки та їх об’єднання здійснюють свої повноваження із представ¬ництва та захисту трудових, соціально-економічних, прав та інтересів працівників (профкомів, обкомів, міськкомів тощо).
Члени ревізійних, мандатних, інших комісій зазначеними гарантіями не користуються.