RSS Карта сайта

Конвенції МОП №135

чинний, поточна редакція – Ратифікація від 15.05.2003


КОНВЕНЦІЯ
про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються N 135 (укр/рос)

( Конвенцію ратифіковано Законом N 798-IV ( 798-15 ) від 15.05.2003 )

Статус Конвенції див. ( 993_412 )

Офіційний переклад


Генеральна Конференція Міжнародної Організації Праці, яка була скликана в Женеві Адміністративною радою міжнародного бюро праці та зібралася 2 червня 1971 року на свою п’ятдесят шосту сесію, враховуючи положення Конвенції 1949 року про право на організацію і ведення колективних переговорів( 993_004 ), в якій передбачається захист працівників від будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на обмеження свободи об’єднання в галузі праці, беручи до уваги бажаність доповнити ці положення стосовно представників працівників, ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо захисту прав представників працівників на підприємстві та можливостей, які їм надаються, що є п’ятим пунктом порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форму конвенції, ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча дев’ятсот сімдесят першого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1971 року про представників працівників:

Стаття 1

Представники працівників на підприємстві користуються ефективним захистом від будь-якої дії, яка може завдати їм шкоди, включаючи звільнення, що грунтується на їхньому статусі чи на їхній діяльності як представників працівників, чи на їхньому членстві у профспілці або на їхній участі в профспілковій діяльності, в тій мірі, в якій вони діють відповідно до чинного законодавства чи колективних договорів або інших спільно погоджених умов.

Стаття 2

1. Представникам працівників надаються на підприємстві відповідні можливості, що дають їм змогу швидко й ефективно виконувати свої функції.
2. У зв’язку з цим враховуються особливості системи трудових відносин даної країни та потреби, розмір і можливості відповідного підприємства.
3. Надання таких можливостей не повинне знижувати ефективність роботи відповідного підприємства.

Стаття 3

Для цілей цієї Конвенції термін “представники працівників” означає осіб, яких визнано такими відповідно до національного законодавства чи практики, зокрема:
a) представників професійних спілок, а саме представників, призначених чи обраних професійними спілками або членами таких профспілок; або
b) виборних представників, а саме представників, вільно обраних працівниками підприємства відповідно до положень національного законодавства чи правил або колективних угод, і до функцій яких не входить діяльність, яку визнано як виключну прерогативу професійних спілок у відповідній країні.

Стаття 4

Національне законодавство або правила, колективні угоди, арбітражні чи судові рішення, можуть визначати категорію чи категорії представників працівників, за якими визнається право на захист і можливості, передбачені у цій Конвенції.

Стаття 5

Якщо на одному й тому ж підприємстві є як представники професійної спілки, так і виборні представники, має бути вжито відповідних заходів, коли це потрібно, для того, щоб наявність виборних представників не використовувалась для послаблення позиції заінтересованих профспілок або їхніх представників, а також для того, щоб заохочувати співробітництво в усіх відповідних питаннях між виборними представниками та заінтересованими профспілками і їхніми представниками.

Стаття 6

Здійснення цієї Конвенції може бути забезпечене за допомогою національного законодавства або правил, колективних угод чи будь-яким іншим шляхом, котрий відповідає національній практиці.

Стаття 7

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному Директорові Міжнародного Бюро Праці для реєстрації.

Стаття 8

1. Ця Конвенція зв’язує тільки тих Членів Міжнародної Організації Праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний Директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний Директор зареєструє документи про ратифікацію двох Членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного Члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 9

1. Будь-який Член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному Директорові Міжнародного Бюро Праці для реєстрації. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний Член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв’язаний на наступний десятирічний період і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 10

1. Генеральний Директор Міжнародного Бюро Праці оповіщає всіх Членів Міжнародної Організації Праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від Членів Організації.
2. Оповіщаючи Членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний Директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цієї Конвенцією.

Стаття 11

Генеральний Директор Міжнародного Бюро Праці надсилає Генеральному Секретареві Організації Об’єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об’єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 12

Кожного разу, коли Адміністративна Рада Міжнародного Бюро Праці вважає це за необхідне, вона подає Генеральній Конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 13

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачене інше, то:
a) ратифікація будь-яким Членом Організації нової конвенції, яка переглядає, спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 9, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова конвенція, яка переглядає, набула чинності;
b) починаючи від дати набуття чинності новою конвенцією, яка переглядає, цю Конвенцію закрито для ратифікації її Членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається у будь-якому разі чинною за формою та змістом стосовно тих Членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову конвенцію, яка переглядає.

Стаття 14

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 30 червня 1973 року.


КОНВЕНЦИЯ
о защите прав представителей трудящихся на предприятии
и предоставляемых им возможностях
N 135

Генеральная конференция Международной организации труда, созданная в Женеве Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся 2 июня 1971 года на свою пятьдесят шестую сессию, учитывая положения Конвенции 1949 года о праве на организацию и на ведение коллективных переговоров ( 993_004 ), в которой предусматривается защита трудящихся от любых дискриминационных действий, направленных на ущемление свободы объединения в области труда, принимая во внимание желательность дополнить эти положения в отношении представителей трудящихся, постановив принять ряд предложений о защите прав представителей трудящихся на предприятии и предоставляемых им возможностях, что является пятым пунктом повестки дня сессии, решив придать этим предложениям форму конвенции, принимает сего двадцать третьего дня июня месяца тысяча девятьсот семьдесят первого года нижеследующую Конвенцию, которая может именоваться Конвенцией 1971 года о представителях трудящихся:


Статья 1

Представители трудящихся на предприятии пользуются эффективной защитой от любого действия, которое может нанести им ущерб, включая увольнение, основанное на их статусе или на их деятельности в качестве представителей трудящихся, или на их членстве в профсоюзе, или на их участии в профсоюзной деятельности в той мере, в какой они действуют в соответствии с существующим законодательством или коллективными договорами или другими совместно согласованными условиями.

Статья 2

1. Представителям трудящихся предоставляются на предприятии соответствующие возможности, позволяющие им быстро и эффективно выполнять свои функции.
2. В связи с этим учитываются особенности системы трудовых отношений данной страны и потребности, размер и возможности соответствующего предприятия.
3. Предоставление таких возможностей не должно снижать эффективность работы соответствующего предприятия.

Статья 3

В целях настоящей Конвенции термин “представители трудящихся” означает лиц, которые признаны таковыми в соответствии с национальным законодательством или практикой, будь то:
a) представители профессиональных союзов, а именно представители, назначенные или избранные профессиональными союзами или членами таких профсоюзов; или
b) выборные представители, а именно представители, свободно избранные трудящимися предприятия в соответствии с положениями национального законодательства или правил или коллективных договоров, функции которых не включают деятельности, признаной в качестве исключительной прерогативы профессиональных союзов в соответствующей стране.

Статья 4

Национальное законодательство или правила, коллективные договоры, арбитражные или cдебные решения, могут определять категорию или категории представителей трудящихся, за которыми признается право на защиту и возможности, предусмотренные в настоящей Конвенции.

Статья 5

Когда на одном и том же предприятии существуют как представители профессионального союза, так и выборные представители, должны быть приняты соответствующие меры, когда это необходимо, для того чтобы наличие выборных представителей не использовалось для подрыва позиции заинтересованных профсоюзов или их представителей, а также для того, чтобы поощрять сотрудничество по всем соответствующим вопросам между выборными представителями и
заинтересованными профсоюзами и их представителями.

Статья 6

Осуществление настоящей Конвенции может быть обеспечено посредством национального законодательства или правил, коллективных договоров или любым другим путем, соответствующим национальной практике.

Статья 7

Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации.

Статья 8

1. Настоящая Конвенция связывает только тех членов Международной организации труда, чьи документы о ратификации зарегистрированы Генеральным директором.
2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того, как Генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации двух членов Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого члена Организации через двенадцать месяцев после даты регистрации его документа о ратификации.

Статья 9

1. Любой член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством акта о денонсации, направленного Генеральному директору Международного бюро труда и зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации.
2. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.

Статья 10

1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает всех членов Международной организации труда о регистрации всех документов о ратификации и актов о денонсации, полученных им от членов Организации.
2. Извещая членов Организации о регистрации полученного им второго документа о ратификации, Генеральный директор обращает их внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.

Статья 11

Генеральный директор Международного бюро труда направляет Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций для регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций ( 995_010 ) полные сведения относительно всех документов о ратификации и актов о денонсации, зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих статей.

Статья 12

Каждый раз, когда Административный совет Международного бюро труда считает это необходимым, он представляет Генеральной конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.

Статья 13

1. В случае если Конференция примет новую конвенцию, полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:
a) ратификация каким-либо членом Организации новой, пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от положений статьи 9, немедленную денонсацию настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;
b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее членами Организации.
2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по форме и содержанию в отношении тех членов Организации, которые ее ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую конвенцию.

Статья 14

Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.

Приведенный выше текст является подлинным текстом Конвенции, надлежащим образом принятой Генеральной конференцией Международной организации труда на ее пятьдесят шестой сессии, состоявшейся в Женеве и закончившейся двадцать третьего июня 1971 года.

В УДОСТОВЕРЕНИЕ ЧЕГО настоящую Конвенцию подписали сего тридцатого июня 1971 года.

ВСТУПЛЕНИЕ В СИЛУ: 30 июня 1973 года в соответствии со статьей 8.

“Права человека”
Сборник международных договоров
Том I, Универсальные договоры
Организация Объединенных Наций
Нью-Йорк и Женева, 1994 год