В Україні розпочато реалізацію експериментального проєкту зі створення кадрового резерву для державних органів. Його ключова мета — оперативне забезпечення кадрами органів влади, зокрема на деокупованих територіях, де гостро відчувається дефіцит персоналу.

Йдеться про формування так званого «банку кадрів», до якого увійдуть потенційні кандидати на посади в районних і обласних військових адміністраціях, а також інших державних органах, що відновлюють роботу після звільнення територій.

Паралельно держава планує системне відновлення інституту кадрового резерву в межах реформи державного управління. Відповідні підходи передбачені Стратегією реформування держуправління та підтримуються на рівні законопроєктної роботи.

Зокрема, законопроєкт № 13478-1 пропонує запровадити два види резерву — кандидатський і кадровий. До кандидатського резерву включатимуть осіб, які успішно пройшли конкурс, але не були призначені, тоді як кадровий резерв формуватиметься з чинних держслужбовців категорій «Б» і «В».

Ключова новація полягає в тому, що кандидати з резерву зможуть бути призначені на рівнозначні або нижчі посади без повторного конкурсу, що має суттєво пришвидшити кадрові процеси та зменшити навантаження на систему відбору.

Водночас міжнародний досвід свідчить, що подібні механізми не є універсальними. У країнах ЄС кадровий резерв застосовується вибірково або в різних форматах, а в окремих державах — взагалі відсутній як цілісний правовий інститут. Натомість використовуються комбіновані моделі відбору, які поєднують конкурси, іспити та внутрішні механізми просування.

Експерти наголошують, що впровадження кадрового резерву в Україні загалом відповідає сучасним міжнародним підходам, зокрема принципам належного врядування. Очікується, що нова модель підвищить гнучкість кадрової політики, прискорить призначення та забезпечить державні органи необхідними фахівцями в умовах відновлення країни.